Стоїть явір при дорозі

Хіба ревуть воли, як ясла повні?
Панас Мирний

Ой то вийду я до шляху,
Пісню заспіваю,
Як убогий неборака
Лиху долю маю.

Діти плачуть: тату хліба!
Оцвіла калина,
Жінка злою жабой диба,
Ніби бог покинув.

Стоїть явір при дорозі,
Час чумою плине,
Сонце гріти всім невзмозі,
Впало в море синє.

І стою я неборака
Та на роздоріжжі,
Чорний ворон з гори кряче
В небі запоріжжя.

Підуть діти побиратись
Та жебракувати,
Чи повернуться колись
До рідної хати?

Стоїть явір при дорозі,
Сохне лист, жовтіє,
Обпалили мов морози
Злії суховії.

Стоїть явір при дорозі,
Від біди зігнувся.
Стоять діти на порозі,
З богом розминулись.

Міцну торбу мати зшила,
Всі шляхи відкриті,
І сльозою благословила:
Ідіть в люди, діти.

Стоїть явір при дорозі,
Ні про що не мріє,
Пішли в люди діти босі,
Сохне лист, жовтіє.

І не “ляхи” в тому вині,
Не “москаль проклятий”,
Не прийдешні люди нині,
Та, однак, пихаті.

Бо, не вірять в Бога й правду,
Сучі бусурмани!
Одну лише мають жаду:
Тримать люд в омані.

Стоїть явір при дорозі,
Ні про що не мріє,
Пішли в люди дітки босі,
Сохне лист ...сивіє.

Комментировать публикации могут только зарегистрированные пользователи. Регистрация / Вход